AutismParents.NET!

Дженні Маккарті приводить нас історія про маму "Мужність на відміну від будь-якого ви коли-небудь бачили.

Матері Warriors: Нація Аутизм зцілення Батьки Against All Odds

Матері воїнів :
Глава 1: Відкриття банку з хробаками

Я зробив крок у бік стілець і зупинився швидко. Раптом я не міг ставити одну ногу попереду іншої. Я дивився вниз на досить порошкової синій сукні, що я купив кілька місяців тому, і я не міг не помітити, що край трясло. Мої коліна були натиснувши один проти одного, як маленька дівчинка щось сказати в класі в перший раз. Як люди рухалися швидко навколо мене, я залишився в даний момент паралізовано у зв'язку з подіями, які були на розвертатися. Я закрив очі, щоб зібратися з силами. Як я сюди потрапив? Чому я? Було б набагато простіше сидіти тихо і гармоніювати з рештою світу ніхто не знає мій біль. Я так злякалася. Я так злякалася. Я так злякалася.

"Дженні", сказав робочий сцени. "Ми збираємося жити в п'ять хвилин. Вам потрібно сісти. "

Я подивився вниз переді мною і молилася, щоб Бог дав мені сили. Я відкрив моє серце, а потім знову подивився на робочий сцени. Він поклав руку мені на плече і сказав: "Опра буде там через хвилину".

Мої очі навернулися, коли я почав повільно ходити. Я вийшов з темної кімнати, в якій я чекав, тремтячи і молитися, і незабаром вступив у студію, яскраві вогні і заповнені жінками. Я ледве чув звук оплесків, але тон оплески відрізняється від того, що я був використаний для слуху. Він не був скажений ляскаючи рук з великою усмішки на обличчях всіх. Це був повільний, глибокий і співчутливий. Я сів на своєму місці і дивився на натовп. Я бачив кімнату, заповнену з п'ятьма сотнями жінок, які тепер виросли мовчання. Вони дивилися на мене підбадьорливо, і я зробив кілька глибоких вдихів і видихів в центрі себе.

Тоді кімнаті запалюється оплесками, типу оплески, збуджується і приводить людей до їхніх ніг. Опра щойно вийшов на сцену і почав ходити до мене. Енергія в кімнаті був електричним. Вона спокійно помахав своїм шанувальникам, які, я впевнений, чекали років, щоб побачити її, і я можу сказати від поглядів на їхніх обличчях, що вже варто довго чекати. Вона прибула до переді мною, і я встав, щоб обійняти її. В будь-який інший день я отримав би на коліна і поцілував їй нігті на ногах, але сьогодні було дуже важливо для поклоніння. Вона знала це, і я знав це.

Ми сіли і робітником сцени сказав: "Дві хвилини до живих".

Опра засяяв і сказав: "Я люблю жити!", І глядачі посміхнувся.

Коли вона зібрала свої нотатки, я нахилився і тихо сказав їй: "Моя мета сьогодні полягає в наданні надії, віри, відновлення".

Вона посміхнулася і відповіла: "Ну, тоді скажемо це ще раз. Намір для шоу сьогодні є надія, віра і відновлення ". Від неї енергія в цей момент, я не сумнівався, що вона була права.

"Ми живі в ... П'ять, чотири, три, два, один."

Голос Опри відображення в театрі: "Якщо ваша дитина замовк, не буде дивитися вам в очі, і повністю ігнорується світ навколо них, що б ви зробили?"

Навчаючись в світі шоу-бізнесу, я знав, що всього сім хвилин в першому сегменті розповісти свою історію. Я твердив собі: "Не плач, не плач. Розкажіть свою історію, Дженні. "Я глибоко зітхнув і почав говорити публічно в перший раз про жахливі події, які сталися протягом останніх двох років.

Матері Warriors: Нація Аутизм зцілення Батьки Against All Odds

В рубриці: Новини